дослідження на тему Інтелект

2. Так от, що сучасне суспільство розуміє під словом
“інтелект”?
Яке визначення цього поняття дає нам наприклад вільна
енциклопедія Вікіпедія?
Інтелéкт (ро́зум) — сукупність розумових здібностей, за
допомогою яких людина:
 (розумові здібності)
o вчиться, тобто здобуває нові знання та удосконалює свої
розумові здібності;
 (досягнутий рівень розумового розвитку)
o розуміє мову та абстрактні ідеї;
o обдумує бажаний для неї результат (проблеми тощо) та
складає план по його досягненню, а потім безпосередньо
здійснює заплановане, роблячи висновки (як зі своєї
діяльності, так і діяльності інших) та удосконалюючи
свій практичний досвід.
Іноді поняття “інтелект” та “розум” розділяють. Оскільки інтелект
вирішує конкретні проблеми, розум же дозволяє узагальнити
досвід і застосувати рішення одних задач у вирішенні інших.
З точки зору сучасної психології інтелект - це механізм, який
дозволяє нам вести діяльність в умовах навколишнього
середовища і взаємодіяти з оточуючими певним чином.
Інтелект з точки зору нейрофізіології - це основна функція
головного мозку, здатність сприймати й аналізувати інформацію,

3. що надходить в головний мозок інформацію через п'ять органів
почуттів: очі, вуха, ніс, мову і шкіру.
Як бачимо з визначення вище, все таки інтелект - якість якась
"технічна" чи що, приблизно така як показник "швидкодія
процесора".
А хто заставляє його тоді працювати? Чиї правила він приймає?
І як розставляє пріоритети?
В давньоіндійських ведичних священних текстах описується,
що процес Творіння походить від тонкого до грубого. Найтонша
реальність – це духовна реальність, тому джерелом матеріального
світу являється в кінцевому результаті, звісно що дух.

4. Ось що сказано в Шрімад-Бхагаватам 3.26.18:
“Являя Свои энергии, Господь, Верховная Божественная
Личность, соединяет различные материальные элементы,
находясь внутри них в образе Сверхдуши и вне их в образе
вечного времени.”
Без Його волі, матеріальні елементи не здатні навіть з’єднатися
разом, не кажучи вже про те, щоб мати якесь конкретне
призначення.
І так, причиною виникнення землі являється вода, причина води
– вогонь, причина вогню – ефір, причина ефіра – звук, а причина
звука – Его в гуні невігластва (тамаса). Его в гуні тамаса виникає
завдяки погляду Маха-Вішну, який активовує три гуни
матеріальної природи і приносить в махат-таттву живі створіння.
Причина Маха-Вішну – Другий Санкаршана, причина Другого
Санкаршана – Господь Нараяна, причина Нараяни – Перший
Санкаршана, причина Першого Санкаршани – Баларама, а
причина Баларами - Господь Крішна, Верховна Божественна
Особистість. Тому Крішна являється причиною всіх причин.
Існують два поняття его “хибне” та “істинне” ( з рос. “ложное его”
и “истинное его”) ( http://esoteric-land.ru). Завдяки хибному его
душа зв’язується з тілом і утворюється вузол між матерією і духом.
Але таке ототожнення душі з матеріальним тілом хибне, так як
насправді душа ніколи не стає тілом.
З хибного его випливають такі концепції які і приносять людині
страждання:
- Я є причиною;
- Я дію ( я володію);
- Це моє;
- Треба жити для себе.
Тобто людина зосереджена на собі, хоче жити лише для себе,
прагне до володіння матеріальними речами, цілком і повністю
погружається в матеріальну діяльність, бажаючи досягти собі
якомога більше щастя. Хибне его підживлює впевненість в тому,
що ми це ми і все, що відбувається навколо нас – по-справжньому.
Під впливом часу хибне его в поєднанні з трьома гунами
трансформується в три види:
- Вайкаріка – хибне Его в гуні благості;
- Тайджаса – хибне Его в гуні страсті;
- Тамаса – хибне Его в гуні невігластва.

5. Під впливом часу, Тайджаса породжує інтелект (розум), функція
якого – аналізувати, визначати природу об’єктів, які потрапляють
в поле зору живого створіння і допомагають його відчуттям. І всі
відмінні ознаки, такі як сумніви, вірні переконання, омани,
пам'ять та сон вважаються інтелектом.
В Шримад–Бхагаватам 3.26.31 пояснюється:
“Эго в гуне страсти порождает два вида чувств: познающие
и действующие. Действующие чувства связаны с жизненной
энергией, а познающие — с интеллектом.”
Таким чином мовний апарат, руки, ноги, геніталії пов’язані з
життєвою енергією, а слух, зір, смак, дотик та нюх – з інтелектом.
Життєва енергія, маніпулюючи одними органами підтримує
своє існування в тілі, а розум, щоб вистояти в суровій боротьбі за
існування отримує допомогу від інших. А так як боротьба за
існування – це проявлення гуни страсті, то звідси і висновок, всі
органи відчуттів, а також розум та життєва енергія, які
управляють ними, являються породженням і побічним
результатом діяльності хибного его в гуні страсті.
Шріла Прабхупада пояснює в коментарїї до Шрімад-Бхагаватам
3.26.31:

6. …оба вида чувств — познающие и действующие —
порождены эго в гуне страсти, а поскольку для того, чтобы
действовать и познавать, органам чувств необходима
энергия, то жизненная энергия, или энергия жизни, тоже
возникает из эго в гуне страсти. Поэтому в жизни мы
видим, что люди, находящиеся преимущественно под
влиянием гуны страсти, очень быстро достигают
материального благополучия. Веды, чтобы побудить
человека к материальной деятельности, рекомендуют
стимулировать его сексуальное желание, поскольку секс
является олицетворением жизни в гуне страсти. Но те, кто
стремятся к духовному прогрессу, должны полностью
избавиться от влияния гуны страсти и достичь уровня гуны
благости…
Отже, хибне его породжує розум ( інтелект), прану і 10 відчуттів,
які не могли б здійснювати свої функції без його присутності. А
отже являються інструментами в його руках.
Нам важко направляти свій розум в сторону його розвитку, а не
деградації, не піддаватися миттєвими насолодам та боротися з
ілюзією своїх бажань. Ми ототожнюємо себе з поняттями: я
чоловік- я жінка, я багатий – я бідний, я українець - я
американець… Ми розповсюджуємо себе на предмети: мій дім,
моя машина, мій годинник… Ми навіть виходимо за межі свого
дому, кажучи моє місто, моя країна, мій світ, мій всесвіт!
Ще один цікавий феномен, полягає в тому, що аханкара ( хибне
его) намагається подавити або знищити будь-яку іншу аханкару, з
якою напряму або якось торкається. Звідси наше палке бажання
бути єдиним володарем цього світу, яке приводить нас до гніву,
образи, ревності та ін.
Схоже на великий жарт! Чи не так? Людина бачить себе
причиною, автором, володарем, при тому що сама повністю
являється маріонеткою в руках матеріальної природи.
Та є і позитивний момент
“Живое существо, попавшее под влияние ложного эго,
отождествляет себя с телом и материальным миром и так
оказывается в ловушке майи, но, как только оно осознает
свое качественное духовное тождество с Верховным
Господом и поймет, что является вечным слугой
Всевышнего, оно достигнет атма-даршанам и хридайа

7. грантхи-бхеданам - ступени самоосознания. “
/ШБ 3.26.2/
Людина, як частинка цілого в любому випадку служить Господу, і
в кожний момент свого життя, чи є це служіння Його духовній
енергії, чи енергіям матеріального світу. Різниця тільки в тому, які
результати вона отримує.
Так чи інакше, людина колись усвідомить свою природу,
позбавиться хибного его та пізнає вічність, знання та блаженство.
Питання лише скільки часу займе ця подорож додому, і що
зустрінеться їй на шляху…..?
Автор дослідження: Бочок Едіта 