2. У цьому Звіті основна увага присвячена підготовці та проведенню позачергових виборів
народних депутатів України, що відбудуться 26 жовтня 2014 року. Основними
викликом для майбутніх виборів була і залишається складна ситуація на Донбасі, де
вибори не будуть проведені у більшості округів. Тому хід підготовки до виборів у цих
областях досліджено окремо від інших регіонів. У Звіті проаналізовано позитиви та
недоліки в роботі ЦВК, ОВК та ДВК, висвітлено особливості передвиборної агітації та
узагальнено найбільш типові порушення у сфері передвиборної агітації, окреслено
проблемні аспекти питань, пов’язаних із складанням та уточненням списків виборців
на виборах, тимчасовою зміною місця голосування без зміни виборчої адреси. Цей Звіт
охоплює період з 4 по 21 жовтня 2014 р. і є тертім звітом довгострокового
спостереження за виборами, підготовленим ВГО КВУ в рамках моніторингу перебігу
виборчого процесу з позачергових виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014
року.
РЕЗЮМЕ
1. Попри те, що Закон “Про вибори народних депутатів України” в цілому дозволяє
провести позачергові вибори народних депутатів України у відповідності до
міжнародних стандартів, ряд важливих питань організації виборчого процесу ним
не врегульовано взагалі, або ж існуючі положення Закону потребують
удосконалення. Зокрема, Закон не дає вичерпної відповіді на питання про те, яким
чином має забезпечуватись безпечність роботи виборчих комісій, транспортування
виборчої документації, організації голосування, підрахунку голосів виборців та
встановлення підсумків голосування на територіях, які контролюються
сепаратистами. Закон також не передбачає дієвих гарантій реалізації виборчих прав
учасників заходів АТО. Верховна Рада України не включила до порядку денного
законопроект № 5157, який мав заповнити частину прогалин чинного Закону.
Відповідно, заповнення цих прогалин здійснюватиме ЦВК, що не в повній мірі
узгоджується з Конституцією України.
2. На позитивну оцінку заслуговують зміни до ст.ст. 157-160 Кримінального кодексу
України, схвалені парламентом 14 жовтня 2014 року, які розширили склади
виборчих злочинів та посилили відповідальність за посягання на виборчі права
громадян. В перспективі ці зміни дозволяють зменшити масштаби підкупу виборців
під час підготовки та проведення виборів, а також забезпечать (за умови належного
застосування) невідворотність покарання за виборчі злочини.
3. Основним викликом позачергових виборів є можливість їх зриву у більшості округів
на території Донецької та Луганської областей. При цьому громадськість не володіє
інформацією про те, в яких саме округах двох проблемних областей вибори будуть
проведені. Позиція ЦВК з цього питання також є неоднозначною. При вирішенні
цього питання ЦВК варто виходити з того, що вибори не лише мають завершуватись
певним результатом – обранням тієї чи іншої особи народним депутатом України,
але й не породжувати сумнівів у їх легітимності, забезпечувати дотримання
міжнародних стандартів. Якщо результати виборів в одномандатних округах
визначатимуться за протоколами декількох дільниць, на яких вдалось організувати
голосування, то доцільність проведення таких виборів є сумнівною. Це стосується,
зокрема, ОВО № 104 в Луганській області.
4. Актуальним також є питання запобігання можливим спробам зриву виборів в
округах, які знаходяться на територіях Донецької та Луганської областей,
контрольованих українською владою, та в округах областей, що межують з
3. Донецькою, Луганською областями та Автономною Республікою Крим. МВС, СБУ та
Міністерству оборони України варто ретельно проаналізувати існуючі та потенційні
ризики для перебігу виборчого процесу в межах цих регіонів та впровадити план
мінімізації цих ризиків, приділивши особливу увагу безпеці виборців. МВС вже
вжито заходів щодо посилення охорони виборчих дільниць, однак оцінити їх
ефективність досить складно.
5. ЦВК здійснює свою діяльність по підготовці до проведення позачергових виборів в
цілому відповідності до вимог законодавства. Більшість актів, необхідних для
належного застосування Закону “Про вибори народних депутатів України”, було
прийнято ЦВК ще до початку виборчого процесу.
6. Разом з тим, в реєстрації кандидатів у народні депутати України ЦВК було
допущено ряд недоліків. Багатьом кандидатам у депутати було відмовлено у
реєстрації з формальних підстав, а відповідні рішення ЦВК було скасовано у
судовому порядку. В результаті процес реєстрації кандидатів на виборах затягнувся
до середини жовтня 2014 р. у зв’язку з тим, що ЦВК мала виконати рішення судів
щодо реєстрації кандидатів, яким було протиправно відмовлено у реєстрації. Такі
кандидати матимуть можливість проводити агітацію лише протягом менш ніж 10
днів, що поставило їх у нерівні умови з іншими кандидатами.
7. Попри те, що Закон “Про вибори народних депутатів України” закріплює ряд
гарантій прозорості виборів, багато рішень і протоколів засідань ОВК на веб-сайті
ЦВК не оприлюднено. ЦВК варто вжити заходів, спрямованих на забезпечення
неухильного дотримання положень закону щодо прозорості діяльності виборчих
комісій.
8. Фінансування передвиборної агітації залишається непрозорим. Станом на 21
жовтня 2014 р. на веб-сайті ЦВК оприлюднено лише 2 з 29 фінансових звітів партій
про надходження і використання коштів виборчих фондів, а також звіти окремих
кандидатів у депутати, подані до 80 з 213 ОВК. Оскільки строк подання звітів
завершувався незадовго до завершення строку реєстрації кандидатів у депутати, у
багатьох звітах кандидати не відобразили ні надходжень, ні, відповідно, витрат
коштів виборчих фондів. Якщо звіти партій були подані до ЦВК, то Центрвиборчком
має забезпечити їх невідкладне оприлюднення, як це передбачено законом. Також
ЦВК варто вжити заходів для прискорення опублікування фінансових звітів
кандидатів, які балотуються в одномандатних виборчих округах. В перспективі на
законодавчому рівні варто встановити пропорційні та дієві санкції за неподання або
несвоєчасне подання фінансової звітності про надходження і використання коштів
виборчих фондів, а також за включення до цих звітів неправдивих відомостей.
Також варто передбачити, що такі звіти мають відображати інформацію за
максимально тривалий строк до дня голосування (наприклад, з моменту відкриття
виборчих фондів і до 5 дня до дня голосування).
9. Як і на президентських виборах 2014 року, проблема стабільності складу ОВК і ДВК
залишається актуальною. За підрахунками КВУ, чатка змін у складі ОВК
наближатиметься до 40%, в той час як склад ДВК буде змінено в межах 30-40%.
Часті зміни у складі комісій не сприяють належній організації виборчого процесу,
послаблюють ефективність заходів ЦВК та міжнародних донорів щодо навчання
членів комісій з питань організації виборів. У перспективі до законів про вибори
варто було б внести зміни, які звужуватимуть можливості для заміни членів комісій
суб’єктами подання їхніх кандидатур до складу комісій.
10. В ряді округів діяльність ОВК і ДВК фактично контролюється окремими
кандидатами у депутати, які входять до групи лідерів перегонів. ЦВК, спостерігачам
4. та ЗМІ варто приділити посилену увагу до організації голосування, підрахунку
голосів та встановлення підсумків голосування у відповідних округах, оскільки в них
існує високий ризик фальсифікації результатів голосування на користь відповідних
кандидатів.
11. ОВК здійснюють свою діяльність в основному із дотриманням вимог законодавства.
Основною проблемою в роботі ОВК є непрозорість їх роботи – рішення ОВК
оприлюднюються на дошках оголошень і надсилаються до ЦВК далеко не в усіх
випадках. Утворення ДВК (за винятком Донецької та Луганської областей) в цілому
здійснювалось з дотриманням вимог законодавства, хоча ВГО КВУ і було
зафіксовано ряд порушень та недоліків на етапі їх формування.
12. Якість бази даних Державного реєстру виборців у порівнянні з попередніми
виборчими кампаніями покращилась, хоча спостерігачі ВГО КВУ все ще фіксують у
попередніх списках неточності, випадки включення “мертвих душ” тощо.
Особливою актуальності на виборах 2014 року набули проблеми забезпечення
голосування учасників АТО, у тому числі включення їх до списків виборців, зміни
місця голосування без зміни виборчої адреси. На жаль, значна частина виборців,
задіяних в зоні АТО, не зможе проголосувати, що зумовлено пасивністю
законодавця у врегулюванні питань, пов’язаних з їх участю у виборах.
13. Як і на президентських виборах 2014 р., на позачергових виборах народних
депутатів спостерігачами ВГО КВУ було зафіксовано черги осіб, які бажали змінити
місце голосування, поблизу відділів ведення Державного реєстру виборців.
Щоправда, кількість таких черг зменшилась. На майбутніх виборах ЦВК варто
проводити більш активну інформаційну кампанію щодо необхідності своєчасної
зміни місця голосування.
14. Правом змінити місце голосування без зміни виборчої адреси скористалась
відносно невелика частину внутрішньо переміщених осіб, що також зумовлено
недостатністю інформаційно-просвітних заходів ЦВК та місцевих органів влади з
цих питань.
15. В процесі реєстрації кандидатів та здійснення передвиборної агітації все ще
застосовуються недоброчесні практики. У багатьох округах зареєстровано значну
кількість (50% і більше) т.зв. “технічних” кандидатів, які не здійснюють агітації і
участь яких у виборчому процесі спрямована на розсіювання голосів за певних
кандидатів. Реєстрація “двійників”, тобто кандидатів з однаковими прізвищами, а
то й іменами та по-батькові, носить масовий характер, попри те, що багато
кандидатів відмовились від балотування.
16. Позитивом виборів 2014 р. є зменшення рівня використання адміністративного
ресурсу на виборах партіями та кандидатами. Випадки участі посадовців в
агітаційних заходах носять переважно поодинокий характер, хоча й фіксуються
спостерігачами.
17. Попри набуття чинності останніми змінами до Кримінального кодексу України,
кандидати продовжують активно використовувати технології прямого та непрямого
підкупу виборців, розповсюджуючи гроші, товари, роботи і послуги як особисто чи
через мережі активістів, так і через власні благодійні фонди, мережі спеціально
найнятих осіб (“бригадирів” тощо). Органам внутрішніх справ необхідно давати
належну правову оцінку таким діянням з урахуванням останніх законодавчих змін.
18. Судячі з обсягів телевізійної, радіо та зовнішньої реклами, видатки на її
виготовлення і розміщення суттєво не зменшились у порівнянні з попередніми
виборами (зменшення відбулось хіба що за рахунок скороченої тривалості
виборчого процесу). Після виборів до Закону “Про вибори народних депутатів
5. України” варто внести зміни, які заборонятимуть платну політичну рекламу на
телебаченні і радіо у період виборчого процесу.
19. Сама агітація залишається малозмістовною і будується навколо спекуляцій на
тематику війни та миру, люстрації та інших подібних тем. Змістовної дискусії про
напрями розвитку країни політичні сили не проводять.
20. Кількість прихованої політичної реклами у ЗМІ (т.зв. “джинси”) продовжує
залишатись значною.
21. Прикметною особливістю виборів 2014 р. стало застосування насильства до
кандидатів (“народна люстрація”, закидування яйцями, напади на активістів тощо).
Правоохоронним органам варто ретельно вивчати відповідні випадки та
забезпечувати притягнення осіб, які організовують та/або здійснюють протиправну
діяльність, до передбаченої законом відповідальності.
22. Як і під час президентських виборів 2014 р., пошкодження агітаційних матеріалів на
носіях зовнішньої реклами носить масовий характер. Правоохоронні органи мають
вжити заходів, спрямованих на створення умов для вільного здійснення партіями та
кандидатами передвиборної агітації, у тому числі шляхом розміщення агітаційних
матеріалів на рекламних щитах. Знищення або пошкодження таких матеріалів має
тягти належну правову оцінку та притягнення винних до відповідальності.
23. Кількість випадків використання “чорного піару” певних кандидатів протягом
жовтня зросла. Значна кількість недоліків і порушень у сфері передвиборної агітації
зумовлена проведенням виборів за змішаною виборчою системою. Наступні
вибори до парламенту мають проводитись за пропорційною виборчою системою з
голосуванням за відкриті списки, що дозволить посилити конкурентність та
доброчесність політичної боротьби, а також мінімізувати підкуп виборців з боку
кандидатів.
1. Підготовка до виборів у Донецькій та Луганській областях
Основними викликами для належної організації виборів в Донецькій та Луганській
областях є: 1) проведення бойових дій між сепаратистами та учасниками заходів АТО; 2)
можливість втрати українською владою контролю над певними територіями областей; 3)
безпека членів комісій та виборців, особливо в округах, розташованих поблизу зон,
контрольованих сепаратистами; 4) наявність прогалин у правовому регулюванні
організації виборчого процесу на територіях двох областей (зокрема, в частині можливості
зміни центрів округів, підстав для непроведення виборів/відмови у передачі виборчих
документів, безпеки супроводження виборчих документів, підстав для визнання виборів в
округах такими, що не відбулися); 5) можливість блокування роботи комісій як
представниками добровольчих батальйонів, так і сепаратистами; 6) відсутність належної
координації між МВС, СБУ, ЦВК, Міністерством оборони в частині організації заходів
безпеки при організації виборчого процесу.
У переважній більшості виборчих округів, утворених в межах Донецької та Луганської
областей, організувати виборчий процес у відповідності до міжнародних стандартів буде
неможливо.
Станом на 21 жовтня 2014 р. в Донецькій області вибори повністю неможливо провести у 9
округах (№№ 41, 42, 43, 44, 51, 54, 55, 56, 61). У тій чи іншій мірі зберігається можливість
проведення голосування у 12 округах. При цьому, лише у 8 округах можна забезпечити
голосування на усіх чи майже усіх виборчих дільницях (№№ 46, 47, 48, 49, 50, 57, 58, 59).
6. Натомість, в округах № 45, 52, 53, 60 Донецької області можна прогнозувати голосування
лише на невеликій кількості дільниць. При цьому ЦВК доклала певних зусиль за
забезпечення проведення виборів у проблемних округах, змінивши адреси ОВК №№ 45, 51,
53, 59.
В Луганській області вибори буде неможливо провести в округах №№ 105, 108, 109, 110, 111.
В 6 округах Луганської області вибори загалом вдасться організувати або на всій території
округу, або на його частині. Так, в ОВО № 113 участь у голосуванні зможуть взяти всі виборці,
в ОВО № 106 вдасться організувати голосування приблизно 2/3 виборців (місто
Сєвєродонецьк), в ОВО № 107 - 2/3 виборців (місто Лисичанськ), в ОВО № 112 - 1/3 виборців
(місто Рубіжне), в ОВО № 114 – трохи менше половини виборців. Існують намагання
провести вибори і в ОВО № 104, ОВК якого розташована у смт. Новоайдар. 21 жовтня 2014
року ОВК № 104 прийняла постанову про перенесення дільничних виборчих комісій,
утворених в окрузі, в смт. Новоайдар. Члени комісії зможуть проголосувати за місцем
знаходження комісії, і, імовірно, «обрати» народним депутатом першого заступника голови
Луганської ОДА Ігоря Мартиненкова.
На позачергових парламентських виборах ЦВК було утворено 21 ОВК в Донецькій області,
з яких діяльність здійснюють лише 9 комісій. 12 з 21 ОВК, утворених в Донецькій області, не
розпочали роботу. Йдеться про ОВК №№ 41–45, 49, 51, 53, 54, 55, 56, 61. До цієї групи ОВК
належать переважно ті комісії, які утворені в одномандатних округах, населені пункти яких
повністю підконтрольні незаконним збройним формуванням.
Персональний склад ОВК Донецької та Луганської областей з моменту їх утворення зазнав
суттєвих змін (більше 50 % від загальної кількості членів ОВК регіону). Необхідність ротацій у
складі ОВК зумовлювалася нездатністю політичних партій забезпечити компетентне та
вмотивоване представництво у виборчих комісіях. Втім, заміни у складі частини відповідних
комісій дозволили забезпечити їх стабільне функціонування та розпочати підготовку до
голосування. Спостерігачі окремо відзначили, що персональний склад ОВК №47
(м.Слов’янськ) складається зі значної частини осіб, які постійно проживають в Луганській
області.
ДВК були утворені далеко не в усіх округах Донецької та Луганської областей. Так, в
Донецькій області станом на 11 жовтня лише 7 з 21 ОВК утворили ДВК (ОВК № 46, 47, 48, 50
57, 58, 59). При цьому, 9 округів регіону (№ 41 – 44, 51, 54, 55, 56, 61) знаходяться під
контролем незаконних формувань, що унеможливлювало спостереження за перебігом
формування ДВК. В ОВО № 49 ОВК було утворено вночі 15 жовтня 2014 р., і станом на 21
жовтня 2014 р. нею так і не було утворено ДВК в межах відповідного округу. В Луганській
області у строк були утворені ДВК в ОВО №№ 106, 107, 112 та 113. Проте “реальних” членів у
цих комісіях – від 3 до 7, і жодна з них не почала працювати у визначений термін.
До основних проблем, пов’язаних з утворенням ДВК на Донбасі, спостерігачі ВГО КВУ
відносять:
1) включення до подань щодо кандидатур до складу ДВК одних і тих же осіб від різних
суб’єктів подань (т.зв. “двійників”). В ОВО №46 у поданнях було виявлено 32 “двійники”, в
ОВО №№ 47-49 ”двійників”, ОВО №59 - 1 “двійник”;
7. 2) проблеми з доступом і користуванням системою ІАС “Вибори”. Так, ОВК № 49 не мала
доступу до ІАС «Вибори» взагалі, і утворювала ДВК в “ручному” режимі. Також зафіксовані
проблеми із доступом до ІАС “Вибори” в ОВК №59 (члени відповідної комісії довго не могли
внести дані до системи);
3) безпідставне відхилення кандидатур до складу ДВК. Кандидатури до складу ДВК масово
відхилялись в Луганській області. Наприклад, в ОВО № 106 800 кандидатур до складу ДВК
були відхилені тому, що на другому аркуші паспортів кандидатів не було фотографій.
В Донецькій області ДВК, утворені на підконтрольній українській владі території, в
основному провели засідання у встановлений законодавством строк. Разом з тим,
загальною проблемою в роботі ДВК є відсутність кворуму (принаймні, на перших засіданнях
багатьох ДВК) та масові ротації у їхньому складі. Так, в ОВО №47 лише 33 з 113 ДВК змогли
забезпечити наявність кворуму на своїх перших засіданнях. Однак у Луганській області
більшість ДВК провела перші засідання із запізненнями.
Діяльність органів місцевої влади щодо інформування виборців про порядок складання та
уточнення списків виборців, про процедуру зміни місця голосування без зміни виборчої
адреси є незадовільною. Як в Донецькій, так і Луганській області, таке інформування
практично не здійснювалось взагалі. Значних черг до відділів ведення Державного реєстру
виборців у жодному з округів зафіксовано не було. Хоча в м. Сєвєродонецьку Луганської
області нараховується близько 4000 внутрішньо переміщених осіб, за зміною місця
голосування без зміни виборчої адреси до органів ведення Державного реєстру виборців
звернулись менше 100 виборців.
Передвиборна агітація в округах, підконтрольних українській владі, є досить активною.
Зокрема, у жодному з одномандатних округів Донецької області немає однозначного
електорального фаворита. Серед політичних партій-суб’єктів виборчого процесу найбільш
інтенсивно здійснюють передвиборну агітацію партії “Блок Петра Порошенка”,
“Опозиційний блок”. “Народний Фронт”, Радикальна партія Олега Ляшка, партія Сергія
Тігіпка “Сильна Україна”. Активність проявляють також кандидати-самовисуванці, які раніше
належали до Партії регіонів.
Випадки непрямого підкупу виборців мають масовий характер і здійснюються в
основному через благодійні фонди, афілійовані з кандидатами в одномандатних округах.
Зокрема, мова йде про кандидата від “Опозиційного блоку” Ю.Солода (ОВО №47) та
кандидата-самовисуванця Д.Реву (ОВО №46). Численні факти непрямого підкупу виборців
також зафіксовано у Луганській області. Наприклад, в ОВО № 114 кандидат у депутати
В.Мошенський організовує безоплатний проїзд для мешканців округу, в ОВО № 112
аналогічні дії вчиняються кандидатом у депутати О.Романовським. У цьому ж окрузі
кандидат у депутати В.Гуславський проводить роботи із благоутстрою, залишаючи напис
“Пофарбовано Гуславським”. В ОВО № 106 кандидати роздають виборцям гроші за участь у
передвиборній агітації.
За повідомленнями спостерігачів ВГО КВУ, попри проведені Комітетом виборців України
тренінги для співробітників органів внутрішніх справ, в Донецькій та Луганській областях
міліція практично не реагує на порушення виборчого законодавства.
2. Зміни у виборчому законодавстві
8. Прийнятий у 2011 році Закон “Про вибори народних депутатів України” містить низку
серйозних прогалин, і ряд його положень, які регламентують виборчі процедури
(складання списків виборців, порядок підрахунку голосів, встановлення підсумків
голосування і результатів виборів тощо) не узгоджено з відповідними положеннями Закону
“Про вибори Президента України”. Законом не врегульовано ряд важливих питань, у тому
числі голосування військовослужбовців, які виконують завдання за призначенням у межах
Донецької та Луганської областей; погашення невикористаних виборчих бюлетенів, які не
будуть передані окружним або дільничним виборчим комісіям; охорони приміщень
виборчих комісій та органів ведення Державного реєстру виборців на території Донецької та
Луганської областей; охорони виборчих бюлетенів, протоколів виборчих комісій та іншої
виборчої документації під час її транспортування; підстав призначення повторних виборів
народних депутатів України в одномандатних виборчих округах, де голосування не буде
проведено.
У жовтні 2014 року на розгляд парламенту було внесено декілька законопроектів,
спрямованих на усунення деяких ключових прогалин чинного Закону “Про вибори
народних депутатів України”, однак вони навіть не були включені до порядку денного
чергової сесії Верховної Ради України. Йдеться, зокрема, про проект Закону № 5157 від 13
жовтня 2014 року “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення
належної організації виборчого процесу виборів народних депутатів України” (внесений на
розгляд парламенту народним депутатом України Д.Жванією) та проект Закону № 5157-1 від
14 жовтня 2014 р. “Про внесення змін до Закону України “Про вибори народних депутатів
України” щодо забезпечення реалізації конституційних виборчих прав учасників
антитерористичної операції на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня
2014 року” (внесений на розгляд парламенту народним депутатом України Л.Ємцем).
Перший з цих законопроектів передбачав можливість винесення центрів виборчих округів за
межі відповідних округів, транспортування виборчих бюлетенів та інших виборчих
документів у супроводі не лише працівника органів внутрішніх справ, але й працівника
Служби безпеки України (за зверненням ЦВК). Також передбачалось, що у разі неможливості
передачі виборчих бюлетенів від ЦВК до ОВК відповідні виборчі бюлетені мали вважатись
невикористаними та погашатись на підставі акту ЦВК шляхом передачі їх для знищення до
підприємства-виготовлювача. Законопроект також уточнював порядок голосування
військовослужбовців в зоні проведення АТО, перелік рішень, які мали ухвалюватись ОВК за
результатами розгляду протоколів ДВК про підрахунок голосів виборців на відповідних
виборчих дільницях. Разом з тим, законопроект № 5157 містив і ряд доволі дискусійних
положень, зокрема – щодо визнання голосування в окрузі таким, що не відбулося, лише у
разі його непроведення на всіх дільницях округу. При цьому на ОВК покладався обов’язок
встановлення підсумків голосування в окрузі незалежно від кількості дільниць, на яких
голосування не було організоване або було визнане недійсним (фактично, за такого підходу
ОВК повинна була встановити результати виборів в окрузі навіть у випадку, якщо
голосування було проведене лише на одній дільниці округу). До інших недоліків
законопроекту варто віднести положення, які передбачали послаблення прозорості роботи
ЦВК (наприклад, за законопроектом ОВК не повинні були надсилати до ЦВК протоколи
засідань тощо).
Другий законопроект передбачав врегулювання процедури голосування на виборах
військовослужбовців, залучених до заходів АТО. Основним його недоліком було те, що у
9. випадку неможливості голосування військовослужбовців в приміщенням для голосування,
на ДВК передбачалось покласти обов’язок організації їх голосування за місцем їх
перебування чи дислокації, у тому числі на блок-постах тощо. Такий підхід не лише
створював поживний грунт для фальсифікацій, але і ставив під загрозу життя та здоров’я
членів ДВК, які мали організовувати голосування за місцем перебування/несення служби
відповідних виборців.
До позитивів у сфері законотворчої роботи парламенту варто віднести схвалення ним змін
до Кримінального кодексу України (виклад в новій редакції статей 157-160 Кримінального
кодексу), які розширювали склади кримінальних правопорушень у сфері виборів та
посилювали відповідальність за вчинення найбільш небезпечних діянь, що посягають на
встановлений порядок волевиявлення. Змінами до Кримінального кодексу України було
встановлено відповідальність не лише за активний підкуп виборців, але і за отримання
виборцем винагороди за здійснення свого волевиявлення певним чином. Також було
криміналізовано непрямий підкуп виборців. У перспективі, за належного застосування змін
до Кримінального кодексу України на практиці, масштаби підкупу виборців на
загальнодержавних та місцевих виборах мають суттєво зменшитись.
3. Діяльність ЦВК
Протягом жовтня 2014 року ЦВК завершувала вирішення питань, пов’язаних з реєстрацією
кандидатів, міжнародних спостерігачів, довірених осіб кандидатів та уповноважених осіб
партій. Центрвиборчком також вживав заходів щодо створення належних умов для
організації виборів в Донецькій та Луганській областях – ним було змінено адреси 6 ОВК у
відповідних областях та спрощено процедуру тимчасової зміни місця голосування без зміни
виборчої адреси для виборців, виборчі адреси яких відносились до Донецької та Луганської
областей. ЦВК було затверджено єдині кошториси видатків ОВК (більшість з них згодом було
змінено) та затверджено переліки осіб, уповноважених здійснювати свої повноваження в
ОВК на платній основі. ДВК закордонних виборчих дільниць були утворені ЦВК з
дотриманням вимог законодавства. ЦВК також вжила заходів щодо посилення рівня
захищеності ІАС “Вибори”, зобов’язавши ОВК провести (із залученням працівників СБУ)
обстеження функціонування системи та елементів, які забезпечують її функціонування.
Одним з найбільш проблемних аспектів роботи ЦВК протягом жовтня стало вирішення
питань, пов’язаних з реєстрацією кандидатів на виборах – рішення про реєстрацію
кандидатів Центрвиборчком приймав до 14 жовтня 2014 року включно, хоча реєстрація
кандидатів мала б завершитись ще у вересні 2014 р. Основною причиною цього стали судові
рішення, прийняті на користь кандидатів, яким ЦВК протиправно відмовила у реєстрації.
Першопричиною цих судових рішень, як вже відзначав ВГО КВУ у своїх попередніх звітах
громадського спостереження за виборами, став формальний підхід ЦВК до прийняття рішень
про відмову у реєстрації кандидатів. Багатьом кандидатам було відмовлено через неточність
окремих формулювань у поданих до ЦВК документах, перевищення кількості друкованих
знаків у біографіях тощо.
ЦВК також могла б відігравати значно більшу роль у забезпеченні прозорості виборчого
процесу, ніж вона фактично відіграла. Як відзначатиметься далі у цьому звіті, на веб-сайті
ЦВК не розміщено значну кількість рішень ОВК і протоколів засідань ОВК.
10. Хоча Законом “Про вибори народних депутатів України” передбачено оприлюднення на веб-
сайті ЦВК проміжних фінансових звітів партій і кандидатів про надходження і використання
коштів виборчих фондів, станом на 21 жовтня 2014 року на веб-сайті ЦВК було оприлюднено
лише 2 з 29 фінансових звітів партій (Комуністичної партії України та “Громадянської
позиції”), а також фінансові звіти кандидатів, подані до 80 з 213 ОВК, та й то не щодо всіх
кандидатів, зареєстрованих у відповідних округах. Причини затримок в оприлюдненні
фінансових звітів партій та кандидатів невідомі, як невідомі й заходи, які вживала ЦВК для
забезпечення їх оприлюднення.
4. Зміни у складі ОВК
5 вересня 2014 р. ЦВК було прийнято постанову № 858 “Про утворення окружних виборчих
комісій з виборів народних депутатів України”. Цією постановою було утворено 213 ОВК, які
мали організовувати вибори на всій території України, окрім Автономної Республіки Крим та
м.Севастополя, які залишаються тимчасово окупованими Російською Федерацією.
У період з 5 вересня по 21 жовтня 2014 р. ЦВК було прийнято 32 постанови (постанови №№
884, 906, 918, 932, 950, 966, 980, 1008, 1045, 1079, 1112, 1133, 1167, 1222, 1260, 1297, 1348,
1401, 1423, 1467, 1496, 1525, 1556, 1602, 1652, 1718, 1791, 1823, 1852, 1895, 1947, 1977) про
зміни у складі ОВК. В результаті цих змін склад переважної більшості ОВК було суттєво
змінено. В різних округах частка таких змін є різною, однак загалом по Україні склад ОВК
було змінено більш ніж на третину.
Як неодноразово наголошував КВУ у попередніх звітах довгострокового спостереження за
виборами, часті ротації у складі ОВК значною мірою послаблюють роль ОВК у належній
підготовці до виборів народних депутатів України та зменшують ефективність заходів з
підготовки членів комісій з питань організації виборчого процесу, які проводяться ЦВК
спільно з міжнародними донорами. Наприклад, голову ОВК № 197 в Черкаській області, яка
пройшла навчання з питань виборчих процедур та мала досвід роботи у складі виборчих
комісій, було замінено головою з низьким рівнем підготовки щодо виборчого законодавства
і практики його застосування.
В результаті змін у складі ОВК, багато з них стали фактично підконтрольними кандидатам
в одномандатних округах. Наприклад, за інформацією спостерігачів ВГО КВУ, ОВК № 13
(Вінницька область) значною мірою контролюється кандидатом у депутати М.Катеринчуком,
ОВК № 14 (Вінницька область) – кандидатом у депутати В.Жеребнюком, ОВК № 20
(Волинська область) – кандидатом у нродні депутати С. Мартиняком, ОВК № 22 (Волинська
область) – кандидатом І.Костанкевичем (директором благодійного фонду народного
депутата України і голови Одеської обласної державної адміністрації І.Палиці), ОВК №21
(Волинська область) – кандидатом у народні депутати С.Івахівим, ОВК №23 – кандидатом у
народні депутати України І.Єремеєвим, ОВК № 199 (Черкаська область) - кандидатом у
депутати В.Нечипоренком, ОВК № 194 (Черкаська область) - кандидатом у депутати
В.Жуковською, ОВК № 116 (Львівська область) – кандидатом у депутати І.Фаріон, ОВК № 119
(Львівська область) – кандидатом у депутати І.Сех, ОВК № 125 (Львівська область) –
кандидатом у депутати А.Тягнибоком, ОВК № 120 (Львівська область) – кандидатом у
депутати Я.Дубневичем, ОВК № 135 (Одеська область) – кандидатом у депутати С.Ківаловим,
ОВК № 136 (Одеська область) – кандидатом у депутати Д.Голубовим, ОВК № 137 (Одеська
область) – кандидатами у депутати Л.Клімовим та В.Понепалюком, ОВК № 139 (Одеська
11. область) – кандидатом у депутати О.Пресманом, ОВК № 141 – кандидатом у депутати
Д.Барвіненком
Загалом, в процесі напрацювання майбутніх змін до виборчого законодавства, парламенту
варто було б розглянути доцільність впровадження механізмів, спрямованих на звуження
можливостей для проведення замін у складі ОВК за ініціативою відповідних суб’єктів
виборчого процесу. У нижченаведеній таблиці подано статистику замін членів ОВК у період з
утворення ОВК до 21 жовтня 2014 р.
Таблиця 1. Зміни у складі ОВК станом на 21 жовтня 2014 р.
Зміни у
складі ОВК
ОВК, №№
<10% 64, 91, 96, 129, 152, 157, 158, 161, 162
10-20% 35, 62, 63, 65, 66, 83, 87, 94, 97, 132, 133, 135, 139, 145, 146, 147, 148, 149, 151,
153, 155, 159, 163, 167, 187, 192
20-30% 24, 27, 36, 39, 40, 67, 84, 85, 86, 88, 90, 93, 95, 127, 128, 130, 131, 140, 150, 154,
160, 164, 166, 178, 191, 193, 198, 203
30-40% 29, 31, 32, 33, 89, 92, 98, 136, 141, 165, 179, 189, 194, 197, 199, 202
40-50% 26, 30, 34, 38, 142, 144, 156, 190, 195, 196, 200, 201, 204
>50% 25, 28, 37, 120, 134, 137, 138, 143, 188
5. Діяльність ОВК
Згідно із Законом “Про вибори народних депутатів України” на позачергових виборах
народних депутатів України ДВК мали бути утворені ОВК не пізніше ніж 10 жовтня 2014 р.
Більшість ОВК утворили ДВК у встановлений строк та з дотриманням передбачених
законом процедур.
Разом з тим, при утворенні ДВК в окремих округах виникли проблеми. Останні були
зумовлені недостатнім рівнем обізнаності членів ОВК з процедурою формування ДВК та
розподілу керівних посад у комісіях, умисними порушеннями виборчого законодавства з
боку комісій, проблемами у функціонуванні ІАС “Вибори” та недостатнім рівнем навичок в
частині використання програмного забезпечення ІАС “Вибори”. До основних проблем в
утворенні ДВК варто віднести такі:
1) внесення подань кандидатур до складу ДВК від різних суб’єктів подання кандидатур
одними й тими ж самими особами. Наприклад, в ОВО № 172 одна й та ж сама особа внесла
подання кандидатур до складу ДВК відразу від декількох суб’єктів подань;
2) включення до подань щодо кандидатур до складу ДВК померлих осіб або осіб, яким не
було відомо про їх включення до подань. Відповідні випадки було зафіксовано офіційними
спостерігачами ВГО КВУ в ОВО № 98 (Київська область). У цьому окрузі до міліції звернувся
виборець, запропонований до складу ДВК однією з партій, з проханням перевірити, звідки
партія отримала копію його паспорта, яку було додано до подання. У цьому ж окрузі партія
“Заступ” та один з кандидатів-мажоритарників запропонували до складу ДВК померлих осіб.
3) порушення встановлених законом строків утворення ОВК. Зокрема, із запізненнями було
утворено ДВК в ОВО № 40 Дніпропетровської області, ОВО № 199 Черкаської області;
12. 4) порушення встановленого порядку проведення жеребкування щодо кандидатур до
складу ДВК та проведення повторних жеребкувань щодо кандидатур до складу ДВК.
Зокрема, ОВК № 194 (Черкаська область) помилково не провела жеребкування щодо
кандидатур, запропонованих ВО “Свобода”, що зумовило потребу у проведенні повторного
жеребкування. В ОВО № 88 ОВК 10 жовтня 2014 р. провела жеребкування щодо кандидатур
до складу ДВК, однак вже 13 жовтня 2014 р. скасувала його результати, оскільки до
процедури жеребкування не було допущено кандидатів до складу ДВК, запропонованих
кандидатом у народні депутати України П.Книшуком. В результаті 17 жовтня 2014 р. ОВК
було проведено повторне жеребкування та утворено новий склад ОВК. Відповідне рішення
було оскаржено у судовому порядку і було скасоване судом. ОВК № 128 (Миколаївська
область) до участі у жеребкуванні щодо кандидатур до складу ДВК округу не включила
кандидатури від “Громадянської позиції”, що зумовило потребу у проведенні повторного
жеребкування щодо кандидатур до складу ДВК округу. В Одеській області ОВК № 137
проводила жеребкування щодо кандидатур до складу ДВК двічі: перший раз встановлений
законодавством порядок проведення жеребкування ОВК порушила, і помилку було
виправлено під час проведення жеребкування вдруге. ОВК № 152 (Рівненська область)
оголошувала перерву у засіданні, на якому проводилось жеребкування щодо
запропонованих до ДВК кандидатур, та завершувала засідання нступного дня після його
початку;
5) внесення подань щодо кандидатур до складу ДВК з числа осіб, які не проживали у
відповідному регіоні. Наприклад, в низці округів (№№ 200, 197 в Черкаській області) на
посади членів ДВК пропонувались особи, які не проживали у відповідному регіоні, що в
подальшому призвело до неявки новопризначених членів ДВК на засідання комісій та
відповідні ротації у складі дільничних комісій;
6) включення одних і тих же осіб до подань від різних суб’єктів подання кандидатур до
складу ДВК. Наприклад, ОВК № 179 (Харківська область) серед 4 646 кандидатур до складу
ДВК округу виявила майже 50 “двійників”, тобто осіб, включених до подань від різних
суб’єктів подання кандидатур до складу ДВК. Аналогічні випадки було зафіксовано і в ряді
інших областей (Миколаївська область тощо). Аналогічні випадки були зафіксовані
спостерігачами ВГО КВУ і в ряді інших округів (№№ 69, 77, 106 тощо);
7) включення до складу ДВК осіб, які, насправді, не пропонувались до складу ДВК. В ОВО
№ 40 (Дніпропетровська область) при проведенні жеребкування з’ясувалось, що
жеребкування стосовно кандидатур від “Батьківщини” та Радикальної партії проводилось
стосовно осіб, які не пропонувались цими партіями до складу ДВК;
8) недоліки у функціонуванні ІАС “Вибори”/відсутність належних навичок у користуванні
програмним забезпеченням ІАС “Вибори”. Через труднощі у внесенні даних щодо складу
ДВК до ІАС “Вибори” досить тривалим виявився процес утворення ДВК в ОВО № 170 в
Харківській області;
9) необгрунтовані відхилення подань щодо кандидатур до складу ДВК. В ОВО № 139
(Одеська область) ОВК не проводила жеребкування щодо кандидатур до складу ДВК,
запропонованих кандидатом у народні депутати України Д.Пеструєвим. Свої дії ОВК
мотивувала тим, що подання не було підписано кандидатом. Останній оскаржив рішення
ОВК щодо відхилення запропонованих ним кандидатур до складу ДВК в суді, і суд
13. задовольнив позовні вимоги кандидата. Однак рішення суду виконано так і не було. Подібна
ситуація мала місце і в ОВО № 21 (Волинська область), де до жеребкування не було
допущено кандидатури від партії УДАР у зв’язку з тим, що вони були подані із запізненням у
5 хвилин. Хоча партія оскаржила дії ОВК в суді і суд (у тому числі апеляційний) задовольнив
позов партії, ОВК рішення суду не виконала і повторне жеребкування щодо кандидатур до
складу ОВК не проводила. В результаті склад ДВК в окрузі фактично контролюється
С.Івахівим.
Окремі ОВК також мали проблеми при розподілі керівних посад у складі ДВК. Так, ОВК №
141 (Одеська область) проігнорувала квоти, визначені ІАС “Вибори”. Керівні посади в ДВК
округу розподілялись головою комісії Ю.Овербахом, причому з порушенням вимог
законодавства. Разом з тим, такі випадки не мали масового характеру.
Випадки присутності на засіданнях ОВК осіб, які не мають права бути присутніми на таких
засіданнях без дозволу чи запрошення, а також випадки позбавлення права присутності на
засіданнях ОВК осіб, які мають права бути присутніми на них без дозволу або запрошення,
носили поодинокий характер. Так, в ОВО № 200 (Черкаська область) офіційного спостерігача
від Громадянської мережі ОПОРА було видалено із засідання комісії з наступним викликом
міліції. Офіційні спостерігачі ВГО КВУ з такими випадками у своїй практиці не стикались.
До складу деяких ОВК все ще входять особи, причетні до фальсифікацій виборів.
Наприклад, до складу ОВК № 139 (Одеська область) входять члени, які вчиняли недоброчесні
дії під час попередніх виборів, зокрема голова комісії Анна Тріфан (колишня помічниця О.
Пресмана), заступник голови Олена Марущенко, член комісії Тетяна Дубова. Як і в 2012 році,
ця ОВК працює зі значними порушеннями виборчого законодавства, надаючи явну перевагу
кандидату у депутати О. Пресману. Головою ОВК № 141 (Одеська область) став Ю.Овербах,
який грубо порушував законодавство під час парламентських виборів 2012 року.
У більшості округів офіційні спостерігачі не стикались з проблемами під час їх реєстрації
ОВК. Лише в окремих округах реєстрація спостерігачів здійснювалась несвоєчасно або
супроводжувалась порушеннями виборчого законодавства. Наприклад, майже третина ОВК
в Дніпропетровській області приймали рішення про реєстрацію спостерігачів протягом 4-5
днів. В ряді округів Дніпропетровської області спостерігачам видавались бланки
незаповнених посвідчень, і спостерігачам рекомендували заповнити їх самостійно у зв’язку із
зайнятістю членів ОВК. Голова ОВК № 139 (Одеська область) наполягала на необхідності
особистої присутності спостерігачів для видачі їм посвідчень. Зрештою, посвідчення
спостерігачам було видано, однак лише після підтвердження ними телефоном своєї згоди
бути спостерігачами. В ОВК №№ 11-12 (Вінницька область) офіційні спостерігачі від КВУ
отримали посвідчення із запізненням, що було зумовлено недостатньою кількістю
переданих ОВК посвідчень (по 115 на округ).
Найбільш масовим порушенням вимог виборчого законодавства з боку ОВК залишається
несвоєчасне оприлюднення прийнятих рішень на дошках оголошень, а також несвоєчасне
надсилання копій прийнятих ОВК постанов та протоколів засідань до ЦВК. Наприклад, з
моменту початку діяльності ОВК № 179 (Харківська область) нею було прийнято більше 60
постанов, в той час як на веб-сайті ЦВК оприлюднено лише декілька з них. На веб-сайті ЦВК
оприлюднено 42 рішення ОВК № 11, тоді як по низці ОВК (№№ 15, 16, 19, 20, 23, 25, 36, 38,
43, 46, 55, 56, 70-73, 84, 87, 94, 96, 97, 101, 113, 114, 124, 130-132, 140-141, 150, 160, 161, 163,
165, 167, 169, 171, 175, 191, 192, 198, 199, 208, 218) на веб-сайті ЦВК розміщено лише 1-3
14. рішення ОВК. Своєрідний рекорд непрозорості роботи ОВК посіли, наприклад, Закарпатська
та Миколаївська області, де оприлюднення рішень ОВК на сайті ЦВК є радше винятком, аніж
поширеною практикою.
Випадки втрати печаток ДВК та штампів “Вибув” мали поодинокий характер. Зокрема, в
ОВК № 199 (Черкаська область) спостерігачами КВУ було зафіксовано втрату печаток 14 ДВК;
відповідний факт розслідується правоохоронними органами. Нестачу печаток та штампів
“Вибув” також було виявлено в ОВО № 193 (Хмельницька область): після виборів 2012 року
до міського архіву м. Кам’янця-Подільського не було здано 11 печаток та 36 штампів
“Вибув”; відповідні печатки були здані в архів лише у вересні 2012 року, і то лише після того,
як вони були передані в ОВК невідомим громадянином.
Матерільно-технічне забезпечення діяльності ОВК покращилось і випадки невідповідності
приміщень та матеріально-технічного забезпечення ОВК носять поодинокй характер.
Наприклад, проблеми матеріально-технічного забезпечення є вкрай актуальними для ОВК
№21 (Волинська область), де комісія досі проводить засідання у районному військовому
комісаріаті, хоча найближчим часом Ковельська міська рада має вирішити цю проблему і
виділити ОВК приміщення, необхідне для її функціонування. В багатьох ОВК Київської області
встановлено застарілу комп’ютерну техніку (хоча відповідні випадки є досить поширеними і
в інших областях).
Загалом, підстав сумніватись у тому, що ОВК зможуть забезпечити належну організацію
виборчих процесів в межах одномандатних округів (якщо не враховувати Донецьку та
Луганську області), як і в попередній період, немає. Стурбованість викликає лише те, що в
багатьох ОВК окремі кандидати-мажоритарники фактично встановили контроль над ОВК,
що може призвести до фальсифікацій народного волевиявлення.
6. Діяльність ДВК
У більшості одномандатних округів ДВК провели свої перші засідання у встановлений
законом строк, крім випадків, коли ДВК було утворено пізніше встановленого строку.
Спостерігачі ВГО КВУ зафіксували лише поодинокі випадки з цього правила. Наприклад, в
ОВО № 202 (Чернівецька область) 9 зі 166 ДВК провели свої засідання на четвертий день
після їх утворення. Випадки затримок з проведенням перших засідань ДВК також було
зафіксовано у ряді округів Дніпропетровської області (ОВО №№ 25, 28, 37, 40), в ОВО № 83
(Івано-Франківська область). Несвоєчасно приступили до роботи і ДВК в ОВО № 190 та 191
(Хмельницька область). В Київській області поодинокі випадки затримок у проведенні
перших засідань ДВК було зафіксовано практично в усіх ОВО області. У Вінницькій області
близько третини всіх ОВК провели свої засідання із запізненням.
Через масові ротації у складі ДВК багато з них стикались з проблемами кворуму на
засіданнях, однак станом на 21 жовтня 2014 р. кількість відповідних випадків зменшилась.
Рівень підготовки членів ДВК до виборів загалом є невисоким. Це стосується практично всіх
округів. На практиці роботою більшості ДВК керують 2-3 найбільш досвідчених члени комісій.
Як приклад: в ОВО № 25 (Дніпропетровська область) секретарем однієї з ДВК призначено
грузина, який не володіє не лише державною, але і російською мовою в обсязі, необхідному
для ведення діловодства.
15. У більшості випадків матеріально-технічне забезпечення діяльності ДВК є незадовільним.
В Дніпропетровській області більшість міських ДВК не забезпечено канцелярією,
транспортом тощо, і відповідні потреби фінансуються самими членами комісій (ОВО № 25,
28). З метою економії бюджетних видатків низка ОВК в цій же області також не дозволяють
ДВК наймати на роботу технічних працівників. Проблеми матеріально-технічного
забезпечення є актуальними і для ДВК більшості округів Київської області. В Одеській області
рівень матеріально-технічного забезпечення залежить від конкретного округу. Зокрема,
станом на 17 жовтня 2014 року найкращим був рівень матеріально-технічного забезпечення
ДВК в ОВО № 140, а найгіршим – на півночі області, в округах №№ 137 та 138. Також
достатньо низький рівень матеріально-технічного забезпечення мають ДВК у м. Одесі. Серед
найбільш поширених проблем – невідповідність приміщень нормативам, відсутність
оргтехніки, легкових авто, інформаційних стендів, сейфів, телефонного зв’язку, або виходу на
міжміський зв’язок, канцелярського приладдя, кабін та скриньок для голосування,
аварійного освітлення, тощо. В ОВО № 140 (м. Біляєвка Одеської області) для роботи ДВК №
510226 надано приміщення колишнього учбового закладу «Старокозацький ПАЛ».
Приміщення перебуває в стані руйнування і не відповідає санітарним нормам. В
міжвиборчий період це приміщення не використовується взагалі. Кожні вибори ДВК
вимушена самостійно приводити приміщення в належний стан для організації голосування. В
ОВО № 143 (Одеська область) в ДВК № 510724 в с. Плавні Ренійського району відсутнє скло
на вікнах, вікна затягнуті плівкою. В цьому ж окрузі в ДВК № 510718 в с. Долинське протікає
дах й гниє підлога. Також в Одеській області майже у третини ДВК немає стендів для
оприлюднення прийнятих ними рішень. В ОВО №№ 155 та 156 (Рівненська область) на
багатьох дільницях відсутні інформаційні стенди, не встановлено телефонний зв’язок
Приміщення для голосування, виділені ДВК, часто не пристосовані для голосування людей
з особливими потребами. Приміром, у Дніпропетровській області лише близько 25% ДВК
мають пандуси, тоді як 10% ДВК знаходяться не на перших поверхах будівель. В більшості
ДВК сільських округів пандуси відсутні взагалі.
Як і у випадку ОВК, одним із масових порушень в діяльності ДВК є неоприлюднення
прийнятих ними рішень на дошках оголошень. Такі випадки масово фіксувались у
Дніпропетровській, Київській, Одеській та ряді інших областей.
Згідно з підрахунками спостерігачів КВУ, очікуваний рівень ротацій у складі ОВК складе від
20 до 50% залежно від округу та регіону. Часті зміни у складі ДВК послаблюють рівень їх
спроможності щодо ефективної організації виборчого процесу.
7. Рестрація виборців. Зміна місця голосування без зміни виборчої адреси
Попри те, що ЦВК було змінено порядок тимчасової зміни місця голосування без виборчої
адреси, в ряді регіонів військовослужбовці та внутрішньо переміщені особи з Донецької та
Луганської областей стикаються з проблемами реєстрації для участі у голосуванні на
позачергових парламентських виборах. Наприклад, в Дніпропетровському міському центрі
зареєстровано понад 15 000 внутрішньо переміщених осіб (причому за однією адресою), а
загальна кількість становить майже 55 000 осіб. Також в Дніпропетровській області досі не
вирішене питання про те, де саме будуть голосувати переселенці. У військовослужбовців
строкової служби не змінені місця голосування, оскільки військкомати продовжують призов
перманентно, і інформація про осіб, призваних на строкову військову службу, не встигає
16. подаватись до органів ведення Державного реєстру виборців. Проблеми з віднесенням до
виборчих дільниць військовослужбовців також фіксувались у Запорізькій області.
Деяким ДВК попередні списки виборців було передано із запізненням. Не в останню чергу
це було пов’язано із затримками в початку роботи ДВК, але у деяких випадках несвоєчасність
передачі попередніх списків виборців члена ДВК була зумовлена бездіяльністю органів
ведення Державного реєстру виборців. Наприклад, в ОВО № 190 (Хмельницька область) із
запізненням отримали попередні списки виборців 10 ДВК. Випадки несвоєчасного
надсилання виборцям запрошень мали місце на багатьох дільницях в Одеській області.
Як і на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 р., на позачергових
парламентських виборах у ряді міст було зафіксовано черги виборців до органів ведення
Державного реєстру виборців. Хоча кількість відповідних випадків у порівнянні з травнем
2014 р. певною мірою зменшилась. Зокрема, великі черги до відділу ведення Державного
реєстру виборців було зафіксовано 20 жовтня 2014 р. у м. Івано-Франківську. Аналогічні
випадки також мали місце і в Києві та Львові. Наприклад, довгі черги (більше 40 осіб) було
зафіксовано поблизу Галицького відділу ведення Державного реєстру виборців.
Підстави зміни місця голосування без
зміни виборчої адреси у ряді випадків
тлумачились органами ведення
Державного реєстру виборців
неоднозначно. Наприклад, відділ
ведення Державного реєстру виборців
у Личаківському районі міста Львова в
якості документа, який підтверджував
необхідність зміни місця голосування
без зміни виборчої адреси, приймав
студентські квитки, тоді як у
Галицькому районі Львова студентські
квитки належними документами не
вважались.
Попри загальне підвищення рівня
Черга до Галицького районного відділу ведення
Державного реєстру виборців, м. Львів, 20.10.2014 р.
повноти та точності бази даних Державного реєстру виборців, у ряді округів спостерігачі
ВГО КВУ все ще фіксують неточності у списках виборців. Наприклад, за наявною
інформацією в ОВО № 194, в якому розташовані гуртожитки черкаського “Азоту”, до списків
виборців включено майже 1000 т.зв. “мертвих душ”, виборчі адреси яких розташовані за
адресами цих гуртожитків. Цілком імовірною виглядає можливість того, що за цих виборців у
день голосування проголосують прихильники кандидата у депутати В.Жуковської, яка
очолює “Азот”. Значна кількість “мертвих душ” була зафіксована практично в усіх округах
Житомирської області. На низьку якість списків виборців скаржаться виборці та члени ДВК і в
Київській області. Зокрема, деякі виборці, які померли ще до президентських виборів 2010 р.
і неодноразово виключались зі списків виборців на наступних виборах, у жовтні 2014 р. були
включені до списків виборців знову. В Одеській області масових нарікань виборців та членів
комісій на якість списків виборців не зафіксовано, однак існують випадки включення до
списків адміністративних або нежилих будівель, а також випадки невключення до списків
виборців, які проживають у певних будинках в межах дільниці. В Запорізькій області було
17. виявлено непоодинокі випадки неправильного написання імен, прізвищ та по батькові
виборців у списках.
У ряді округів іменні запрошення на вибори не були надіслані виборцям у встановлений
законодавством строк. Так, в Черкасах іменні запрошення почали розсилатись виборцям
лише 17 жовтня 2014 р. В Дніпропетровській області масові випадки затримки надсилання
запрошень виборцям було зафіксовано в ОВО №№ 31-33, а також в сільських районах ОВО
№№ 34, 39, 40.
У багатьох регіонах органи місцевої влади інформували виборців з Донецької, Луганської
областей та Автономної Республіки Крим щодо порядку тимчасової зміни місця
голосування без зміни виборчої адреси. Відповідна інформація оприлюднювалась у ЗМІ у
Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Львівській, Одеській, Тернопільській, Харківській,
Чернівецькій та інших областях. В Івано-Франківській області органами влади та
регіональним відділенням ВГО КВУ проводились круглі столи з відповідної проблематики. В
Харківській області на багатьох дільницях розміщено інформацію про порядок тимчасової
зміни місця голосування без зміни виборчої адреси для виборців Донецької та Луганської
областей. В Тернопільській області представники управління Державної служби з
надзвичайних ситуацій поширювали серед біженців пам’ятки щодо процедури зміни місця
голосування без зміни виборчої адреси. Разом з тим, за оцінкою спостерігачів КВУ,
ефективність такого інформування є невисокою, особливо в регіонах з великою кількістю
біженців. Про це свідчить хоча б той факт, що із загальної кількості внутрішньо переміщених
осіб у Дніпропетровській області можливістю тимчасово змінити місце голосування
скористались лише 1-2% виборців. В ОВО № 179 (Харківська область, м.Лозова) лише 15 з
майже 1000 внутрішньо переміщених осіб скористались можливістю змінити місце
голосування без зміни виборчої адреси. Доволі невисокою була частка біженців, які
звернулись до органів ведення Державного реєстру виборців із заявою про зміну місця
голосування, і в Миколаївській області. В Тернопільській області офіційно зареєстровано 1
614 внутрішньо переміщених осіб, однак з-поміж них місце голосування вирішили змінити
лише 264 виборця. У Вінниці місце голосування змінили лише 250 біженців з-поміж майже
900, зареєстрованих у місті.
8. Передвиборна агітація
Протягом жовтня 2014 року передвиборну агітацію активно проводили всі партії, які
мають шанси подолати виборчий бар’єр. Також помітною стала агітація Інтернет Партії,
“Заступу”, Блоку Лівих Сил. Основні кандидати в одномандатних округах почали більш
активно розміщувати зовнішню політичну рекламу з агітацією на свою користь.
Попри те, що багато кандидатів у народні депутати України відмовились від балотування і
їх реєстрацію було скасовано, практично в усіх округах переважну більшість кандидатів
можна віднести до категорії “технічних”, оскільки вони не проводять будь-якої агітації. Їх
роль у виборах зводиться до забезпечення контролю над ДВК з боку основних кандидатів, а
також розпорошування голосів політичних конкурентів.
Протягом жовтня масового поширення набули випадки використання в агітаційних
матеріалах кандидатами в одномандатних округах кольорів та гасел відомих політичних
сил, які дозволяють помилково вважати таких кандидатів пов’язаними з відповідними
політичними силами. По-перше, у цьому контексті варто відзначити, що кольорова гамма,
18. яка використовується в агітаційній продукції Блоку Петра Порошенка, ВО “Батьківщина” та
Радикальної партії Олега Ляшка є досить подібною. По-друге, в ряді округів кандидати,
висунуті шляхом самовисування активно використовують кольори та гасли провідних партій,
насамперед, Блоку Петра Порошенка (В.Столар, ОВО № 217 у м.Києві).
Практично всі кандидати і партії так чи інакше спекулюють на питаннях, війни, миру та
зовнішньої політики. Частина кандидатів зображена на фотографіях у комуфльованій
військовій формі, частина – використовує в агітації відповідні гасла (“Час єднатись”, “Україна
– це твоя земля”, “Врятувати Україну”, “Не здаватись. Україна переможе”, “Усі свободівці
голосували за люстрацію”, “В ріднім краї панувати не дамо нікому”, “Путін х..ло, переможе
добро”, “Україні – радикальні зміни”). В ОВО № 198 (Черкаська область) один з кандидатів
(С.Рудик) випускає матеріали з гаслом “Путіну - трибунал”.
Агітаційні гасла партій та кандидатів не вирізняються особливою змістовністю. Доволі
креативні методи здійснення передвиборної агітації у Києві та Дніпропетровську здійснює
Інтернет партія: у відповідних містах їздять особи, одягнені у костюми героїв “Зоряних війн”
під відповідне музичне супроводження.
В останні тижні жовтня випадки непрямого підкупу виборців набули масового характеру.
Непрямий підкуп виборців здійснюється як у традиційних формах (роздача продуктових
наборів) та і шляхом надання послуг. Наприклад, в окрузі № 200 (Черкаська область) від
імені кандидата у депутати, “батька Тендерної палати” Антона Яценка на початку жовтня
встановлювались зупинки громадського транспорту, відбувався ремонт доріг. В тій же
області (ОВО № 198) вже згадуваний вище кандидат у депутати від ВО “Свобода” С.Рудик
роздав пенсіонерам м. Сміли та села Насачів пакунки з хустинами, іконами та іменними
